Про Україну Україна - держава Центрально-Схiдної Європи. Вона займає пiвденний захiд Схiдноєвропейської рiвнини та частину Карпат i Кримських гiр. З пiвночi на пiвдень Україна простягається 893 кiлометри, iз заходу на схiд - 1316 кiлометрiв. Україна розташована в помiрних широтах i має вихiд до Чорного i Азовського морiв. Геополiтичне положення на межi захiдних i схiдних народiв i культур значною мiрою позначилось на iсторiї та сучасному розвитку держави. Україна має сухопутний i морський кордон, загальна довжина якого 7590 кiлометрiв. Сухопутний кордон країни простягається на 5631 км i складається з трьох дiлянок - захiдної, пiвнiчної та схiдної. Довжина морського кордону 1959 км. На суходолi Україна межує з Росiйською Федерацiєю (2063 км), Республiкою Бiлорусь (975 км), Республiкою Польща (542,5 км), Словацькою Республiкою (98 км), Угорщиною (135 км), Румунiєю (608 км) i Республiкою Молдова (1194 км). Вихiд до країн Центральної i Захiдної Європи забезпечується дiлянкою кордону завдовжки 2590 км. Природно-клiматичнi характеристики України Рельєф України переважно рiвнинний. 95% суходолу становлять рiвнини, 5% - гори. Рiвнинний ландшафт України подiляється на три пояси - мiшанi лiси, лiсостеп i степ. Україна розташована у двох клiматичних зонах: помiрнi широти та субтропiки середземноморського типу (пiвденний берег Криму). Гiрськi райони мають специфiчнi клiматичнi умови внаслiдок вертикальної розчленованостi, наявностi схилiв рiзної крутизни, мiсцевих атмосферних циркуляцiй тощо. Загалом Україна належить до країн з помiрним клiматом, де чiтко простежується змiна чотирьох сезонiв протягом року. Погодно-клiматичнi умови на територiї України позитивно впливають на господарську дiяльнiсть, розвиток туризму та рекреацiйних галузей, дозволяють використовувати екологiчно чистi енергетичнi ресурси вiтру i сонця. Територiя Територiя Української держави становить 603,7 тис. кв. км, або 5,7% територiї Європи i 0,44% територiї свiту. За площею вона перевищує такi великi країни Європи як Францiя (544 тис.кв.км), iспанiя (505 тис.кв.км), Швецiя (450 тис.кв.км), ФРН (356,3 тис.кв.км), Польща (312,7 тис.кв.км). Завдяки вигiдному географiчному розташуванню в центрi Європи та розгалуженiй мережi авiацiйного, залiзничного, морського та автомобiльного транспорту Україна є транзитною для пасажирiв та вантажiв рiзних держав. Адмiнiстративно-територiальний устрiй Адмiнiстративно-територiальний устрiй України складається з Автономної Республiки Крим та 24 областей: Вiнницька, Волинська, Днiпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорiзька, iвано-Франкiвська, Київська, Кiровоградська, Луганська, Львiвська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рiвненська, Сумська, Тернопiльська, Харкiвська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернiвецька, Чернiгiвська. Спецiальний статус, визначений законами України, мають мiста Київ та Севастополь. Всього в Українi нараховується 490 районiв, 446 мiст, 907 селищ мiського типу та 10196 сiл. Територiальний устрiй України грунтується на засадах єдностi та цiлiсностi державної територiї, поєднання централiзацiї i децентралiзацiї у здiйсненнi державної влади, збалансованостi соцiально-економiчного розвитку регiонiв, з урахуванням їх iсторичних, економiчних, географiчних i демографiчних особливостей, етнiчних i культурних традицiй. Населення Станом на початок 2001 року в Українi нараховується 49,5 млн. осiб. За кiлькiстю населення Україна посiдає 5 мiсце в Європi (пiсля ФРН, iталiї, Великобританiї, Францiї) та 21 мiсце у свiтi. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землi. Бiльшiсть населення (68%) проживають у мiстах. У сiльськiй мiсцевостi проживають 32% населення України. Середня густота населення України становить 85 осiб на квадратний кiлометр. За цим показником Україна поступається багатьом європейським державам. За густотою населення регiони України неоднорiднi. Найгустiше заселена Донецька область - 196 осiб/кв.км, найменш заселена Чернiгiвська область - 42,3 особи/кв.км. Економiка Україна - держава з розвиненою науковою та промисловою базою. Народно-господарський комплекс країни включає такi види промисловостi як важке машинобудування, чорна та кольорова металургiя, суднобудування, виробництво автобусiв, легкових та вантажних автомобiлiв, тракторiв та iншої сiльскогосподарської технiки, тепловозiв, верстатiв, турбiн, авiацiйних двигунiв та лiтакiв, обладнання для електростанцiй, нафто-газової та хiмiчної промисловостi тощо. Україна є потужним виробником електроенергiї.		Інститути державної влади в Українi Конституцiя України визначає Президента як главу держави, що виступає вiд її iменi. Президент є гарантом державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi, дотримання Конституцiї, прав та свобод людини i громадянина. Президент обирається громадянами держави на основi загального, рiвного i прямого виборчого права, шляхом таємного голосування термiном на 5 рокiв. Президентом може бути обраний громадяни України, який проживав в Українi не менше 10 рокiв до виборiв, має право голосу, володiє виборчим правом та державною мовою. Президент може обiймати цю посаду не бiльше як два термiни поспiль. Верховна Рада України Єдиним органом законодавчої влади в Українi є парламент - Верховна Рада України. Народнi депутати України обираються громадянами України на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змiшаною (мажоритарно-пропорцiйною) системою. Усього обирається 450 депутатiв. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основi вiдносної бiльшостi, а 225 - за списками кандидатiв у депутати вiд полiтичних партiй, виборчих блокiв партiй у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi на основi пропорцiйного представництва. Повноваження народних депутатiв України визначаються Конституцiєю та законами України. Народнi депутати України можуть добровiльно об'єднуватися у депутатськi групи (фракцiї) за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 25 депутатiв. Депутатськi групи формуються як на партiйнiй, так i на позапартiйнiй основi. Депутатськi групи, якi сформованi на основi партiйної належностi депутатiв, називаються депутатськими фракцiями. До складу депутатської фракцiї можуть входити й позапартiйнi депутати, якi пiдтримують програмнi документи вiдповiдної партiї. Депутатськi групи, сформованi на позапартiйнiй основi, обєднують депутатiв, якi подiляють однаковi або схожi погляди з питань державного i соцiально-економiчного розвитку. Уряд України Кабiнет Мiнiстрiв (Уряд) є вищим органом виконавчої влади. Правовою базою його дiяльностi є Конституцiя, закони України та акти, виданi Президентом. Уряд вiдповiдальний перед Президентом, пiдконтрольний i пiдзвiтний Верховнiй Радi України. На практицi ця залежнiсть полягає у тому, що Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем"єр-мiнiстра, припиняє його повноваження та приймає рiшення про його вiдставку. Президент за поданням Прем"єр-мiнiстра призначає та звiльняє членiв Кабiнету Мiнiстрiв та керiвникiв iнших центральних органiв виконавчої влади. Пiдконтрольнiсть та пiдзвiтнiсть Уряду Верховнiй Радi знаходить вiдображення у тому, що парламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рiшення про виконання бюджету, схвалює чи вiдхиляє програму дiяльностi Уряду, контролює його роботу. Система судової влади Судочинство здiйснюється Конституцiйним Судом та судами загальної юрисдикцiї. Найвищим судовим органом у системi судiв загальної юрисдикцiї є Верховний Суд України. Правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами. Юрисдикцiя судiв поширюється на усi правовiдносини, що виникають у державi. Система судiв загальної юрисдикцiї в Українi будується за принципами територiальностi i спецiалiзацiї. Конституцiйний Суд України є окремим, незалежним вiд судiв загальної юрисдикцiї. Вiн не може бути бути касацiйною, апеляцiйною чи наглядовою iнстанцiєю для судiв загальної юрисдикцiї. Дiяльнiсть Конституцiйного Суду України сприяє посиленню конституцiйного контролю в усiх без винятку сферах, стабiлiзацiї i змiцненню конституцiйного ладу, утвердженню принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституцiї, забезпеченню конституцiйних прав i свобод громадян.		Туризм в Україні Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди років трансформації індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. У часи Радянського Союзу популярними центрами масового туризму в Україні були Крим, інші місця Чорноморського узбережжя та Карпатські гори на заході. Сьогодні туризм залишається важливою галуззю економіки України. Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць (Указ Президента України Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року). Хоча статистичні дані далекі від точності й часто містять суперечності, наявні дані свідчать про те, що понад 6 мільйонів іноземних туристів відвідують країну щороку, витрачаючи суму приблизно рівну 8 відсоткам загального ВВП (близько половини загального обсягу експорту найбільшого експортного продукту країни – заліза та сталі). Згідно з даними світової організації туризму, загальна кількість відвідувань України туристами з 1999 р. збільшується в середньому на 14 відсотків щороку. Середній турист проводить в Україні близько 4 днів і вкладає приблизно 600 доларів США в її економіку. Вартість одноденного туру в 1998 р. визначалася між 88 та 99 доларами США. Найбільш популярними місцями відвідування є Київ (30 % відвідувань), Крим (30 %), Карпатський регіон, включаючи Львів (близько 20 %). Більшість туристів, які відвідують Україну приїздять з сусідніх країн – Росії, Молдови, Білорусі та Польщі, за останні роки частка російських туристів зросла, що свідчить про те, що туризм в Україні стає все більш залежним від глобального ринку. Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.